Цілком марно

Хіба не кожен із нас колись робив певну річ, але відчував, що вона була абсолютно марною? Це було як чистий лотерейний білет, і дуже здавалося, що краще було б використати свій час зовсім інакше. Не применшуючи це почуття чи оцінку ситуації особою, ми, однак, не можемо бути повністю впевнені, чи нитка життя, яка здавалася марною, була справді абсолютно марною. Цілком може бути, що за розчаруванням ховається щось особливе і хороше. Але якщо Бог каже, що щось марне, ми можемо бути впевнені, що воно марне. Апостол Петро пише у своєму листі про марнославний спосіб життя, кажучи: «… знаючи, що ви були викуплені не тлінним, сріблом чи золотом, від вашого марнотного життя, переданого від ваших батьків…» Життя, яке котиться від утроби до могили без Ісуса, подібне до порожнього лотерейного квитка. Було б дуже приголомшливо прокинутися біля воріт вічності з розумінням того, що все життя була марною.

Яків продовжує ту саму тему і пише у своєму листі текст, перед яким кожен повинен здригнутися: «Якщо хтось вважає себе релігійним, але не приборкує свого язика, а обманює своє серце, то релігія цього людини марна». Тож Яків не лише нагадує нам, що язик подібний до стерна корабля, який керує нашим життям, але також поєднує непокірний язик і марну релігію.

Напевно, завжди є і канава, і калюжа, а людина, за старою приказкою, може зі сковороди у вогонь. Перебуваючи в канаві, вони уявляють, що їм не потрібно впорядковувати своє життя згідно з Божою волею, і Бог класифікує їхню ходу як марну. Опинившись у калюжі, людина намагається все робити правильно, забуваючи, що її тілесні прагнення все ж таки марні без божественного впливу. Як написано в псалмі: «Коли Господь не збудує дому, даремно трудяться його будівничі; якщо Господь не стереже міста, то даремно сторожа будить».

Писання:

Пс 127 1 Пет 1 Як 1