Апостол Павло і ефеські старійшини, ч. 4

Одного разу, подорожуючи до Єрусалиму, апостол Павло зупинився, щоб дати настанови старійшинам церкви в Ефесі. Звертаючись до них, він трохи відкрив завісу майбутнього, кажучи: “Щоб тільки Дух Святий не свідчив про мене в кожному місті, кажучи, що кайдани та страждання чекають мене”.

Однак це усвідомлення не зупинило Павлову рішучу подорож до Єрусалиму. Замість того, щоб боязко змінити свої плани, він сказав: “Але я не дорожу своїм життям, щоб я міг завершити свій шлях і служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, щоб свідчити про євангелію благодаті Божої”.

Я живу з розумінням того, що Бог очікує того ж від усіх нас. Тобто в житті кожного з нас виконується покликання і мета, які Бог запланував для нас. Тобто, незважаючи на обставини або не надто дбаючи про власне благополуччя, ми можемо сказати разом з Павлом: «щоб я міг виконати свій шлях і служіння, яке отримав від Господа Ісуса».

Писання:

Дії 20