Апостол Павло і ефеські старійшини, ч. 6

Одного разу, подорожуючи до Єрусалиму, апостол Павло зупинився, щоб дати настанови старійшинам церкви в Ефесі.

Павло показав своїм слухачам, що він не хоче жити за рахунок інших; навпаки, він сказав, що “ці руки служили моїм потребам і тим, хто був зі мною”. Він, стараючись і працюючи власними руками, подав нам усім приклад, кажучи: «В усьому я дав вам приклад, що так працюючи, ви повинні допомагати слабим…»

Ким би не були ці «слабкі», Павло показав, що ми повинні прийняти ставлення, згідно з яким ми дбаємо не лише про власні потреби, але й про потреби наших ближніх. Так само, як Павло, який так багато працював, щоб він і його товариші — як ми читали вище — отримали те, що їм було потрібно.

Турбота тут не означає турбуватися, але те, що ми робимо «потреби святих» нашими, як Павло пише в іншому місці Святого Письма. З таким способом дій пов’язана таємниця, про яку Павло нагадав старійшинам церкви в Ефесі — а також нам — наприкінці своєї промови. Цитуючи слова Господа Ісуса, він сказав: «Блаженніше давати, ніж брати».

«Більше благословенний» тут означає, що віддавати є більш благословенним і що воно приносить більше радості, ніж отримання. Усім відомо, скільки радості дарує подарунок, але чому він більш благословенний? Принаймні тому, що, отримуючи, людина отримує в свої руки плід, який уже є продуктом врожаю, але, віддаючи, вона сіє насіння, яке випускає більше благословення у вигляді майбутнього врожаю.

«І, сказавши це, він упав на коліна і помолився з усіма ними».

Писання:

Дії 20 Рим 12