Господня вечеря 1/3

Про Вечерю Господню навчає апостол Павло у своєму листі до коринтян. Він ретельно скеровує їх, як слід поводитися за Господнім столом — трапезою, під час якої ми проголошуємо «смерть Господню, доки Він не прийде».

Павло показує, що кожен, хто поводиться негідно під час Вечері Господньої, винний у тілі та крові Ісуса; тобто про його смерть. Тому не дивно, що людина, яка поводиться негідно під час Вечері Господньої, “їсть і п’є осуд собі”. Однак це не є засудженням на загибель, бо “тепер немає осуду тим, хто в Христі Ісусі”. Також варто зауважити, що Павло не пише, що люди негідні брати участь у Вечері Господній, але що ніхто не повинен поводитися негідно під час Вечері Господньої.

Трапеза для віруючих

Оскільки це трапеза завіту, Вечеря Господня є привілеєм саме народжених згори віруючих. Бо ми є дітьми Нового Завіту, стаємо друзями Бога в результаті Ісусової спокутної роботи. Павло наставляє, щоб таку особу було вилучено зі спільноти віруючих, які не відмовляться від гріховного життя. Отже, ми розуміємо, що особа, виключена зі спілкування, також не може брати участь у Вечері Господній. Тому Вечеря Господня не належить тим, хто пов’язаний з церквою, хто свідомо хоче продовжувати жити в гріху.

Проте особа, яка бере участь у Вечері Господній, не повинна бути досконалою. Йти за Ісусом — це питання бажання чи небажання покаятися. Життя учня Ісуса має бути постійним прагненням жити згідно з небесною волею. Проте ми не завжди автоматично підкоряємося цій волі, тому нас заохочують до самоперевірки, а перед святкуванням Вечері Господньої для цього виникає чудова нагода.

Рим 8 1 Кор 10, 11 Євр. 12