Господня вечеря 2/3

Коли Павло пише, що той, хто приходить на Вечерю Господню, повинен спочатку перевірити себе, а вже потім їсти хліб і пити вино, він, звичайно, не має на увазі, що самоперевірка повинна залишатися лише висновком про власний стан. Очевидно, що він очікує, що самоперевірка також призведе до покаяння, якщо у власному житті знайдеться щось, що не відповідає розуму Бога. Отже, кінцевою метою самоперевірки є покаяння та діяння, як навчає Послання до Євреїв: «...відкиньмо також усі тягарі та гріх, що так легко нас облягає…»

Господнє покарання

Павло показує, що якщо нам вдасться засудити помилки в нашому житті та покаятися в них, нам не потрібно подальшого засудження: «Але коли б ми розпізнали себе, то не повинні бути засудженими…» Іноді, проте, неправильність уперто чіпляється за нас. Може бути так, що в певних ситуаціях ми навіть не помічаємо, що живемо неправильно. Іноді стара природа бере таку силу, що ми не хочемо каятися, хоча ми знаємо, що це необхідно. Тож з тих чи інших причин нам не обов’язково вдається впорядкувати своє життя згідно з Божою волею самим, і тоді Бог втручається в ситуацію: «...а коли нас судить, то карає нас Господь, щоб не бути засудженими зі світом». І про нього сказано, що “Він карає нас для нашої користі, щоб ми могли бути учасниками Його святості”.

Якщо дитина сама розуміє, що потрібно припинити, скажімо, брехати, їй не потрібні осуд батьків і можливі покарання та кари, пов’язані з ситуацією. Але якщо дитина сама не засуджує брехню, батьки повинні втрутитися в цю саму поведінку, щоб не сталося чогось гіршого. Так і Отець наш Небесний воскрешає нас, щоб нічого гіршого з нами не сталося.

Рим 8 1 Кор 10, 11 Євр. 12