Радість приходить вранці, частина 2

Бог не дивиться на особи, тому логічно, що в день П’ятидесятниці «всі вони сповнилися Святим Духом». Ніхто не залишився без участі в цьому чудовому благословенні, і Петро згадав у своїй промові того ж дня, що “вам обітниця, і вашим дітям, і всім, хто далекий, саме тих, кого покличе до Себе Господь, Бог наш”. Варто також зазначити, як ця робота Бога була завершена, коли учні, сповнені Святого Духа, «почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти». Святий Дух дав, що говорити, але учні говорили.

У зв’язку з наповненням Святим Духом відбувається як слухання, так і бачення. Досвід, про який йде мова, дійсно, у світлі Святого Письма, завжди здавався б таким досвідом, що його важко приховати від оточуючих. Описуючи події дня П’ятидесятниці, сказано, що «коли почувся цей звук, зібрався натовп…» А з іншого боку було видно переживання, бо «інші, насміхаючись, казали: Напилися молодого вина».

Апостол Петро, ​​який щойно сидів з іншими учнями, тепер піднявся завдяки дії Святого Духа, «підніс свій голос і промовив» до людей, які прийшли: «…вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз лише третя година дня».

Між учнями того дня чудовим чином з’явилося Царство Боже, яке за вченням апостола Павла є праведністю, миром і радістю у Святому Дусі. Усе це, безсумнівно, пережили на вулицях Єрусалиму — вже о дев’ятій ранку! Радість прийшла вранці, і я не можу не порівняти це з тим, що одного разу написав цар Давид: «Бо на мить гнів Його, милість Його — на все життя: плач затримається на ніч, а радість прийде вранці».

Писання:

Пс 30 Дії 2 Римлянам 2, 14