Хрещення

Хрещення зануренням є чудовою картиною того, що сталося з людиною, яка прийшла до віри; старе життя було поховано, а на його місце прийшло нове.

Але хрещення - це не тільки картинка. Це також участь у смерті, похованні та воскресінні Ісуса. Ми розуміємо цю участь, коли пригадуємо Вечерю Господню, про яку написано: «Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не причастя крові Христової? Хліб, що ламаємо, чи не причастя тіла Христового?»

Проходження хрещення є кроком віри, і воно виражає послух вченню Святого Письма: «Хто увірує й охриститься, буде спасенний». Водне хрещення, однак, не означає прощення гріхів, а спасіння «від тління, яке є в світі через похоті».

У Діяннях апостолів показано, як відбувається хрещення в ім'я Ісуса Христа. Це означає, що той, хто охрещується, визнає себе причасником усього, що представляє ім’я Ісуса, і всього, що віруючий має в Ісусі.

Варто також відзначити, як учні, які були охрещені хрещенням Івана (Хрестителя), були знову хрещені в Ефесі «в ім’я Господа Ісуса». Ці учні раніше були хрещені в те, що представляв Іван Хреститель, але тепер вони були хрещені в те, що представляв Ісус. Тож не було жодної проблеми, що вони знову охрестилися. Навпаки.

Напевно, кожен віруючий, який пройшов хрещення зануренням, відчував велику радість, піднімаючись із хресної води. «Тому й ми, оточивши нас такою великою хмарою свідків», зробимо цей крок, щоб відчути небесну радість, яка випливає з послуху.

Дії 2, 19 Рим 6 1 Кор 10 2 Кор 5 Євр. 12 2 Пет 1–