Місцева церква, ч. 2/5

На Вечері Господній вино є участю в крові Христа, а хліб – в Його тілі. Водне хрещення також є участю в Ісусі — участю в Його смерті, похованні та воскресінні. Ми знаємо, що людина спочатку вмирає, а вже потім її ховають — і, звісно, ​​цілком, а не частково. За цим принципом людина спочатку вмирає для себе — приходить до віри — і лише після цього входить у могилу хрещення, щоб те поховання у воді було повним, а не частковим.

Богові не потрібно бачити вчинки людини, щоб знати, яке її серце. Бог дивиться прямо в серце людини. Бог знає, що людина думає у своєму серці і наскільки глибоко вона віддана наслідуванню Ісуса. З іншого боку, людина бачить лише зовнішні дії іншої людини, на основі яких ми можемо лише недосконало, але все ж дещо знати про стан серця один одного. Тому нам потрібні конкретні вислови віри серця, щоб зрозуміти, чи людина віддана наслідувати Ісуса.

Крім того, що було сказано вище, проходження хрещення є ознакою справжнього бажання взяти на себе зобов’язання — і виділити себе — як послідовника Ісуса і, таким чином, як частину місцевої церкви. І тому перші учні Ісуса охристилися відразу після того, як прийшли до віри, на знак того, що вони вирішили слідувати за Ісусом, незалежно від ціни. Коли ми дивимося на Діяння Апостолів, порядок чітко повторюється від однієї події та ситуації до іншої: люди почули слово Боже, прийняли його і охристилися. Нижче наведено кілька випадків:

1. Ті, хто в день П’ятидесятниці “прийняли його слово, охристилися, і додалося до них того дня близько трьох тисяч душ”.

2. Євангеліст Пилип проповідував ефіопському євнуху "Ісусе. І, як вони йшли в дорозі, вони прийшли до однієї води; і євнух каже: Ось вода, що заважає мені охриститися?" І Пилип охрестив його.

3. Апостол Петро проголошував євангелію Ісуса в домі Корнилія. Слухачі прийняли слово, бо «як Петро ще говорив ці слова, зійшов Святий Дух на всіх, хто слухав слово». І коли було видно, що вони прийшли до віри, Петро «наказав їм охриститися в ім’я Ісуса Христа».

4. Апостол Павло проголошував Євангеліє в місті Філіппи, «і одна жінка, на ім’я Лідія, продавщиця пурпуру з міста Тіатир, яка поклонялася Богу, почула нас; Господь відкрив її серце, щоб слухати сказаного Павлом». І так вона та її домочадці були охрещені.

5. Після чудових подій у в’язниці у Филипах Павло та Сила показали в’язничному наглядачеві шлях спасіння: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасенний, ти та дім твій.І вони проповідували слово Господнє до нього з усіма, хто був у його домі». І незабаром він і його домочадці були охрещені.

6. Коли апостол Павло зустрів в Ефесі деяких учнів, які були охрещені хрещенням Івана, вони були охрещені знову, цього разу «в ім’я Господа Ісуса».

Святе Письмо не розповідає докладно, що ці люди робили після хрещення, але в світлі решти Святого Письма я повністю переконаний, що загалом усі прагнули приєднатися до місцевої церкви. У Біблії так багато сказано про те, як окрема церква діє та впливає, що було б дивно, якби ці вказівки не мали — і не мали — конкретного застосування.

Апостол Павло навчав Тимофія про служіння церкви і писав у зв’язку з цим: «Це пишу тобі, сподіваючись незабаром прийти до тебе; але якщо я забарюся, то щоб ти знав, як мають поводитися люди в домі Божому, який є Церквою Бога Живого, стовпом і опорою правди».

– Дії 2, 8, 10, 16, 19; Рим 6; 1 Кор 10; 1 Тим 3 –

Писання:

Дії 2, 8, 10, 16, 19 Рим 6 1 Кор 10 1 Тим 3