Місцева церква, ч. 3/5

Іван пише у своєму листі: «А щодо вас помазання, яке ви отримали від Нього, перебуває в вас, і вам не потрібно, щоб хто навчав вас, але як Його помазання навчає вас про все…» Це один із неправильно зрозумілих уривків Святого Письма, і водночас вірш, який використовується для формування думки, яка применшує значення місцевої церкви.

Уважніший погляд на наведений вище вірш показує, що тут вжито форму множини «вам не потрібно», а в жодному разі не однину «тобі не потрібно». Отже, Іван має на увазі, що місцева церква «не потребує нічиєї науки». І, можливо, він посилається саме на вчення тих, про кого він писав раніше в тому ж зв’язку: «Вони вийшли від нас, але не були з нас…»

Це «вам не потрібно» узгоджується зі свідченням Святого Письма, яке заохочує нас до спілкування, щоб ми могли навчатися один від одного. Святе Письмо порівнює як універсальну церкву Христа, так і місцеве товариство віруючих з тілом, у якому “око не може сказати руці: ти мені не потрібна”. Нижче наведено ті уривки, які показують, як ми також повинні отримувати навчання один від одного, а не лише від Святого Духа:

1. «І Він дав одних апостолами, а інших пророками, а інших євангелістами, а інших пастирями та вчителями для вдосконалення святих, на діло служіння, на збудування тіла Христового…» У цьому знайомому вірші вчителі згадуються окремо, з особливого дару яких ми можемо багато чого навчитися з Божого слова.

2. «Отож, єпископ повинен бути бездоганним, чоловіком однієї дружини, поміркованим, тверезим, порядним, гостинним, здатним навчати; не бешкетником, не нападаючим, але м’яким, не сварливим, не грошолюбом…» Навіщо єпископу бути здатним навчати, якщо в навчанні взагалі не було потреби?

3. «Нехай старійшини, які добре правлять, будуть гідні подвійної честі, особливо ті, хто трудиться в слові та навчанні». Цей уривок показує, що навчання є складним завданням, оскільки воно визначається як робота. Навчати інших настільки цінно, що Святе Письмо закликає нас віддавати подвійну шану вчителям, які служать у церкві.

4. “Але хто навчений слова, нехай ділиться тим, хто навчає, усім добрим”. Апостол Павло, писавши під натхненням Святого Духа, закликав людей відповідати на отримане вчення, а не ставитися до нього байдуже.

Перша церква від самого початку жила за схемою, описаною вище. Ті, хто в день П’ятидесятниці прийняв слово, проголошене Петром, «охристилися, і додалося до них того дня близько трьох тисяч душ, і вони перебували непохитно в науці апостолів…» Звичайно, Святий Дух керував ними — як і нами — але не таким чином, щоб вони не отримали навчання від керівників церкви, про роль яких ми розповідаємо в наступній частині.

– 1 Кор 12; Гал 6; Еф 4; 1 Тим 3, 5; 1 Івана 2 –

Писання:

1 Кор 12 Гал 6 Еф 4 1 Тим 3, 5 1 Івана 2