Чудо народження

У нашій родині нещодавно зупинилися перед дивом народження, коли рано вранці побачив світ перший представник четвертого покоління. Наче підказка, я випадково вчора прочитав у книзі щось дуже цікаве з цього приводу:

А чи знаєте ви, що таке артеріальна протока? Це обхідна судина, яка спрямовує кров безпосередньо до кінцівок плода, що розвивається, оминаючи легені. У мить народження вся кров має раптово піти через легені, щоб дитина, яка почала дихати, отримувала кисень. За частку секунди заслінка опускається, немов завіса, зупиняючи кровотік, а м’яз перекриває обхідну судину. Виконавши своє єдине завдання, цей м’яз поступово зникає. Без цього миттєвого дива пристосування дитина не змогла б вижити поза материнською утробою. – Philip Yancey і Paul Brand, Fearfully and Wonderfully Made –

Разом із тим, що на підставі написаного вище неможливо не вірити в Творця, який керує кожним народженням, вражають слова «виконав своє єдине завдання». Успіх і цінність нашого власного завдання також вимірюється не його тривалістю, а тим, чи робимо ми те, що від нас очікують — коли цього від нас очікують.

Іван Хреститель та Ісус є прикладами. Іван виконав своє завдання як той, хто йшов перед Ісусом, і коли люди помітили, що натовпи відійшли від його зібрань, щоб почути Ісусову промову, Іван сказав: "Людина не може прийняти нічого, якщо їй не дано з неба. Ви самі мені свідки, що я сказав: Я не Христос, але я посланий перед Ним". Ісус, зі свого боку, виконав своє завдання на Голгофі і врятував увесь світ.

Іноді наше завдання і покликання здаються такими дрібними і незначними, що ми самі їх ледь помічаємо. Тим більше, що інші люди помітять. Але небо Боже помічає і закликає нас жити тим, для чого ми народжені. Те, що люди вважають незначним, у царстві Божому може об’єднати речі великого значення.