Божий збір

Існує вселенська Церква Христа, до якої належать також ті, хто помер у Христі вже по той бік межі часу, але поряд із цим є також місцеві збори, кожен з яких, коли ґрунтується на одкровенні Писання, є Божим збором. Апостол Павло колись писав, наприклад, до збору в Коринті й згадав на початку свого листа: «до церкви Божої, що в Коринті».

У світлі одкровення Писання неможливо уявити, що існувала б лише вселенська Церква Христа. Павло писав у своєму листі до коринтян «як і в усіх церквах святих» і «коли збираєтесь разом». Перша цитата вже показує, що зборів є кілька — і як взагалі могло б бути можливим усім віруючим усього світу зібратися в одному місці? Звісно, ми збираємося місцево.

У моєму власному мисленні збір зібраний там, де двоє чи троє збираються в Ім’я Ісуса, але так само для організації завдання збору добре, щоб у більших одиницях організовувалися згідно з гнучкою моделлю, що знаходиться в Писанні. Я не вірю, що в кожному зборі треба діяти абсолютно однаково, але звісно й тут не можна виходити за межі написаного.

Звісно, про місцевий збір можна було б написати значно більше, але тут ми звертаємо увагу особливо на те, як у першому зборі учнів Ісуса в Єрусалимі знали, хто належить до збору, а хто ні. І ті, хто належав, також зобов’язувалися до членства й діяльності збору. Вони жили тим, що пише автор Послання до євреїв: «не залишаймо свого збирання разом, як то у звичаю в деяких…»

У день П’ятидесятниці близько 3000 людей прийшли до віри, і ті з них, хто прийняв хрещення, були приєднані до місцевого збору. Я впевнений, що їхню кількість знали точно, хоча лікар Лука, автор Дій, і каже, що число було «близько трьох тисяч». Так само і я сам міг би замість точної цифри сказати, що до нашого збору належить близько 30 людей.

Про цих, хто прийшов до віри й приєднався до місцевого збору, сказано, що «вони перебували в науці апостолів та в спільноті, і в ламанні хліба та в молитвах». Тож вони залишалися в зборі й, окрім цього, також показали свою відданість спільноті, даючи зі свого майна. Вони навіть продавали власність, щоб Євангеліє поширювалося.

Про життя цього першого збору розповідається, серед іншого, в п’ятому розділі Дій: «А руками апостолів серед народу діялося багато ознак і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновім. І ніхто з інших не насмілювався прилучатися до них, але народ величав їх». Інакше кажучи, знали, хто приєднувався, а хто не приєднувався до збору. Чітке зобов’язання до збору вважалося добрим серед перших віруючих. І добрим воно є для віруючих людей і сьогодні.

Посилання на Писання:

Дії 2, 4, 5 1 Кор 1, 12, 14 Євр 10